Проаналізовано історико-філософський зміст поняття "соціальний конфлікт", "релігійний конфлікт" і такий різновид останнього як конфліктні ситуації, пов'язані з діяльністю нових релігій. Узагальнено умови й особливості генези та розвитку такого конфлікту, уточнено динаміку протистояння та запропоновано його типологізацію в контексті формування соціальної практики попередження його виникнення та конструктивного врегулювання.

Простежено взаємозв'язок іміджу і моди у зональному розподілі простору виконання. Наукова новизна полягає у збагаченні драматургічного підходу аналізом простору моди, його зональним розподілом, що використано у контексті поєднання просторовоіміджевої складової. Драматургічний підхід постає новою методологією дослідження моди, що потребує подальшого розгляду. Можна виокремити два рівні осмислення концепції І. Гофмана: індивідуальний та надіндивідуальний, які поєднуються у просторовому вимірі. Визначення І. Гофманом соціального утворення як простору дозволяє досліджувати моду у даному контексті. Зональний розподіл моди згідно драматургічному підходу розкриває її взаємозв'язок з іміджем. Драматургічний підхід дозволяє простежити динаміку в просторі моди для розкриття її онтологічних характеристик, пов'язаних з простором і часом. Дуалізм розмежування та єдності зон, їх динамізм демонструють збіг іміджу та моди у просторовому рівні. Запропонована загальна модель дозволяє конкретизувати різноманітність просторів моди у їх єдності. Просторова диференціація (магазин модного одягу, журнал, показ сезонної колекції дизайнера й інші) припускає можливість виконання драматургічного підходу у кожному просторі, що може стати об'єктом дослідження наступних публікації.

Розглянуто місце філософської категорії "час" у просторі моди. Простежено ретроспективу онтологічних підвалин часу у різноманітних формах моди. Акцентовано увагу на давньогрецькій етимології поняття "час" як вічного та тривалого. Проаналізовано трансформація первинного сенсу поняття "час" та формування нових моделей, що набули поширення у філософії (Платон, Аристотель, Августин Блаженний, А. Бергсон). Продемонстровано відображення філософського тлумачення часу у просторі моди. Простежено копіювання певного первинного образу на прикладі варіативності давньогрецького хітону. Обгрунтовано невід'ємність зміни у проекції частин ліній часу: минулого, сьогодення, майбутнього. Проаналізовано тривалість як одну з головних властивостей моди. Обгрунтовано ідею стосовно того, що зміни у просторі моди створюють її нові форми, які у подальшому переходять від однієї частини лінії часу до іншої. Висновок: філософська категорія "час" розкриває властивості феномену моди, його соціальну репрезентацію. Подальшого філософського розгляду потребують питання мінливості моди, співвідношення минулого та сьогодення.

Наведено результати соціально-філософського дослідження простору моди у різноманітті його субпросторів. Генезис і динаміку сучасного простору моди розглянуто на прикладі соціальних практик стилю життя, кодування та декодування образу індивіда, споживання тощо. Проаналізовано соціально-філософський зміст понять "соціальний простір", "перформативність", "соціальний час". На підставі використання методологічного інструментарію та понятійного апарату міждисциплінарних досліджень обґрунтовано перформативно-просторову концепцію моди, де остання репрезентується як соціальний топос, що перетворюється у низку різноманітних форм суспільних відносин і практик.